Water breaks the stones
Особливість води розширюватися при замерзанні знайшла застосування в деяких північних країнах. У Фінляндії, щоб розчистити поля від гранітних валунів, в їх тріщини або в спеціально висвердлені отвори наливають взимку воду. Перетворюючись на лід, вода рве валуни на частини, які порівняно легко видалити з поля.
До того ж прийому вдавалися в XVII-XVIII століттях і перші поселенці Нової Англії в Америці.
За допомогою води «підривали» камені не тільки на холодній півночі з її морозами, але і на півдні, де взимку вода не замерзає. Історики античної техніки повідомляють, що в грецьких і єгипетських каменоломнях кам’яні брили добували за допомогою не тільки залізних клинів, а й висушених дерев’яних. Дерев’яні клини, забиті в приготовані в камені отвори, поливали водою. Дерево розбухало, і брила відколювалася від пласта.
Правда, в сучасних умовах цей метод не спрацював. Можливо дерево було не тієї системи.
Здатність рослинних тканин розвивати при набуханні величезний тиск призводить іноді до аварійних ситуацій. В одному з творів Паустовського описаний випадок, коли в Чорному морі пароплав, завантажений горохом, сів на камені біля Босфору. У трюм проникла вода, горох набряк і розірвав пароплав. І це не вигадка. Це достовірний випадок. Може, для розколювання кам’яних брил варто було б брати не дерев’яні клини, а сушений горох?
Однак в даний час надходять більш цивілізовано – заповнюють частково просвердлені або пропиляні камені спеціальним розширюється цементом. Той, взаємодіючи з водою легко розриває великі кам’яні моноліти.